Doktor Lenas Blog

Це переклад з англійської есе «Meanings Behind the Words: A Tribute to Petrūska Clarkson», опублікованого у журналі Асоціації транзакційного аналізу Великої Британії (UKATA) влітку 2026 року

Вперше я почула ім’я Петруски Кларксон у 2003 році в Києві, на самому початку мого навчання транзакційному аналізу. Поряд із такими фундаментальними постатями, як Ерік Берн, Клод Стайнер та інші видатні фахівці, її ім’я назавжди закарбувалося в моїй пам’яті.

Від самого початку її ім’я стало для мене пам’ятним з двох причин.

Перша — це невелика анекдотична історія: російськомовна тренерка вимовляла її ім’я точно так, як звучить українське та російське слово «петрушка». Лише значно пізніше я дізналася, що оригінальна вимова дещо відрізняється.

Друга і найважливіша причина, що залишилася зі мною назавжди, — це розуміння Кларксон того, що якість терапевтичних стосунків сама по собі є одним із центральних терапевтичних факторів. Ця ідея глибоко відгукнулася в мені і супроводжувала мене впродовж усього професійного становлення — від перших кроків у навчанні в Україні до моєї нинішньої роботи як психологині та сімейної терапевтки в Німеччині, де я живу з 2006 року.

З роками я прийшла до усвідомлення того, що цей принцип проходить перевірку на міцність не тоді, коли терапія йде гладко, а саме тоді, коли щось у терапевтичних стосунках йде не так, як очікувалося.

Нещодавній клінічний випадок це ілюструє.

Під час сесії одна з моїх німецькомовних клієнток — назвемо її Ніна — розповідала про труднощі у шлюбі. Вона відчувала себе розірваною між бажанням близькості та страхом здатися нужденною чи вимогливою, якою, на її думку, була її мати. Вона почувалася заблокованою і закритою у спілкуванні з чоловіком і хотіла розвинути з ним більше відкритості, близькості та спонтанності. Ми працювали з деконтамінацією і досліджували легітимність її потреби у визнанні. Ми також обговорювали погладжування та «економію погладжувань», що формувала емоційну дистанцію у їхніх стосунках.

У певний момент я помітила тонкий зсув. Ніна, яка до цього була відкритою і залученою, раптом замкнулася. Коли я запропонувала їй поміркувати про те, що вона відчуває, спочатку вона назвала сум. З невеликою підтримкою вона усвідомила, що присутнє також роздратування — викликане тим, що я сказала.

На мить мені стало не по собі. Я завжди прагну бути гранично обережною і точною у виборі слів — це моя професійна амбіція, яка допомагає мені залишатися ефективною і отримувати хороші відгуки про мою роботу всі ці роки, попри те, що німецька — не моя рідна мова.

Я вибачилася за те, що викликала у неї небажану емоційну реакцію, і за те, що не підібрала слова ретельніше. Проте емоційна напруга не зникла повністю. Тоді я запитала її, що допомогло б їй відчути себе краще. Здавалося, вона знову зайшла у глухий кут, і після паузи я запропонувала їй щось просте і людяне: обійми. Вона одразу погодилася.

Обіймаючи її, я говорила тихо і повільно, визнаючи як її почуття, так і моє бажання виправити ситуацію:

«Мені шкода. Я підібрала невірні слова, тому що неправильно оцінила твою вразливість у той момент. Цього не повинно було статися. Мені від цього зле, і я хочу все виправити. Ти можеш сказати мені, як довго ти хочеш, щоб я тебе тримала, і коли тобі буде достатньо».

Поступово я відчула зміну. Коли я розтиснула обійми, я побачила інше обличчя. Ніна виглядала спокійною.

Пізніше вона описала це як «сильний момент» і поворотну точку — момент, у який я постала перед нею не як експертка, а як людина: присутня, помиляюча і чуйна.

Для мене цей досвід відображає те, що я почала розуміти як живу сутність внеску Кларксон. Терапевтичні стосунки — це не лише середовище для інтервенцій; це динамічне поле, в якому розрив і подальше відновлення самі по собі є трансформаційними.

Водночас інтеграція цієї перспективи продовжує викликати питання. Скільки особистої присутності є доречним? Де межі реляційної чуйності? І як нам залишатися одночасно автентичними та етично обґрунтованими у моменти спонтанності?

Ці питання залишаються живими в моїй роботі — і, можливо, цей безперервний пошук і є частиною спадщини Кларксон.

Лена Корнєєва

Dies ist die Übersetzung des Essays „Meanings Behind the Words: A Tribute to Petrūska Clarkson“, der im Sommer 2026 im Magazin der United Kingdom Association for Transactional Analysis (UKATA) veröffentlicht wurde

Zum ersten Mal begegnete ich dem Namen Petrūska Clarkson im Jahr 2003 in Kiew, Ukraine, während meiner frühen Ausbildung in Transaktionsanalyse. Neben grundlegenden Persönlichkeiten wie Eric Berne, Claude Steiner und anderen großen Spezialisten blieb ihr Name in meiner Erinnerung.

Von Anfang an gab es zwei Dinge, die ihren Namen für mich unvergesslich machten.

Das erste ist eine kleine Anekdote: Ihr Vorname wurde von einer russischsprachigen Trainerin genauso ausgesprochen wie das ukrainische und russische Wort für Petersilie — Petruschka. Erst viel später erfuhr ich, dass die ursprüngliche Aussprache etwas anders ist.

Das zweite und wichtigste, das bei mir blieb, war Clarksons Verständnis, dass die Qualität der therapeutischen Beziehung selbst einer der zentralen Heilfaktoren ist. Diese Idee fand in mir ein tiefes Echo und hat mich durch meine gesamte berufliche Entwicklung begleitet — von meinen frühen Ausbildungsjahren in der Ukraine bis hin zu meiner heutigen Arbeit als Psychologin und Paartherapeutin in Deutschland, wo ich seit 2006 lebe.

Im Laufe der Jahre habe ich erkannt, dass sich dieser Grundsatz nicht dann am besten bewährt, wenn die Therapie reibungslos verläuft, sondern gerade dann, wenn etwas in der therapeutischen Beziehung nicht so läuft, wie man es sich wünscht.

Ein aktueller klinischer Moment verdeutlicht dies.

Während einer Sitzung sprach eine deutschsprachige Klientin — ich nenne sie Nina — über die Schwierigkeiten in ihrer Ehe. Sie fühlte sich hin- und hergerissen zwischen ihrem Wunsch nach Nähe und ihrer Angst, bedürftig oder fordernd zu wirken, so wie ihre Mutter es in ihren Augen war. Sie fühlte sich in ihrer Kommunikation mit ihrem Ehemann blockiert und verschlossen und wollte mehr Offenheit, Intimität und Spontaneität mit ihm entwickeln. Wir arbeiteten mit Dekontamination und untersuchten ihre Bedürftigkeit nach Anerkennung als legitim. Wir sprachen auch über Strokes (Zuwendungen) und die „Stroke-Economy“ (Zuwendungsökonomie), die die emotionale Distanz in der Beziehung formte.

An einem Punkt bemerkte ich eine subtile Veränderung. Nina, die bis dahin offen und engagiert war, wirkte plötzlich verschlossen. Als ich sie einlud, darüber zu reflektieren, was sie gerade fühlte, nannte sie zunächst Traurigkeit. Mit etwas Unterstützung erkannte sie, dass auch Irritation vorhanden war — ausgelöst durch etwas, das ich gesagt hatte.

Einen Moment lang fühlte ich mich schlecht. Ich bemühe mich immer, extrem vorsichtig und präzise in meiner Wortwahl zu sein — das ist mein Anspruch, und es hilft mir, all die Jahre effektiv zu sein und gutes Feedback für meine Arbeit zu erhalten, trotz der Tatsache, dass Deutsch nicht meine Muttersprache ist.

Ich entschuldigte mich dafür, diese unerwünschte emotionale Reaktion bei ihr ausgelöst zu haben und dafür, meine Worte nicht sorgfältiger gewählt zu haben. Dennoch war die emotionale Spannung nicht vollständig verschwunden. Also fragte ich sie, was ihr helfen würde, sich besser zu fühlen. Sie schien wieder blockiert zu sein, und nach einer Pause bot ich ihr etwas Einfaches und Menschliches an: eine Umarmung. Sie nahm sie sofort an.

Während ich sie hielt, sprach ich leise und langsam, wobei ich sowohl ihre Gefühle als auch meinen Wunsch, den Moment zu reparieren, anerkannte:

„Es tut mir leid. Ich habe das falsche Wort benutzt, weil ich falsch eingeschätzt habe, wie verletzlich du in diesem Moment warst. Das hätte nicht passieren sollen. Ich fühle mich damit schlecht und möchte es wiedergutmachen. Du kannst mir sagen, wie lange du möchtest, dass ich dich halte, und wann es genug für dich ist.“

Allmählich konnte ich eine Veränderung spüren. Als ich meine Arme öffnete, sah ich ein anderes Gesicht. Nina wirkte erleichtert.

Später beschrieb sie dies als einen „mächtigen Moment“ und einen Wendepunkt — einen Moment, in dem ich nicht als Expertin erlebt wurde, sondern als Mensch, der präsent, fehlbar und ansprechbar war.

Für mich spiegelt diese Erfahrung das wider, was ich als gelebte Essenz von Clarksons Beitrag verstanden habe. Die therapeutische Beziehung ist nicht nur ein Medium für Interventionen; sie ist ein dynamisches Feld, in dem Bruch und Reparatur selbst transformativ sind.

Gleichzeitig wirft die Integration dieser Perspektive weiterhin Fragen auf. Wie viel persönliche Präsenz ist angemessen? Wo liegen die Grenzen der relationalen Responsivität? Und wie bleiben wir in Momenten der Spontaneität sowohl authentisch als auch ethisch fundiert?

Diese Fragen bleiben in meiner Arbeit lebendig — und vielleicht ist diese fortlaufende Untersuchung selbst ein Teil von Clarksons Vermächtnis.

Lena Kornyeyeva

Это перевод с английского эссе  “Meanings Behind the Words: A Tribute to Petrūska Clarkson” опуликованной в magazine of United Kingdom Association for Transactional Analysis UKATA летом 2026-го года

Впервые я услышала имя Петруски Кларксон в 2003 году в Киеве, в самом начале моего обучения транзактному анализу. Наряду с такими фундаментальными фигурами, как Эрик Берн, Клод Стайнер и другие великие специалисты, её имя навсегда врезалось мне в память.

С самого начала её имя запомнилось мне по двум причинам.

Первая — это небольшой анекдот: русскоязычный тренер произносил её имя в точности так же, как звучит русское и украинское слово «петрушка». Лишь гораздо позже я узнала, что оригинальное английское произношение немного отличается.

Вторая и самая важная причина, оставшаяся со мной навсегда, — это понимание Кларксон того, что качество терапевтических отношений само по себе является одним из центральных терапевтических факторов. Эта идея глубоко отозвалась во мне и сопровождала меня на протяжении всего профессионального становления — от первых шагов в обучении в Украине до моей нынешней работы в качестве психолога и семейного терапевта в Германии, где я живу с 2006 года.

С годами я пришла к осознанию того, что этот принцип проходит проверку на прочность не тогда, когда терапия идет гладко, а именно тогда, когда что-то в терапевтических отношениях идёт не так, как ожидалось.

Недавний случай из моей практики иллюстрирует это.

Во время сессии одна из моих немецкоязычных клиенток — назовем её Нина — рассказывала о своих сложностях в отношениях с мужем. Она переживала конфликт между её желанием близости и страхом показаться нуждающейся или требовательной, какой, в её глазах, была её мать. Она чувствовала себя скованной и закрытой в общении с мужем и хотела развить с ним больше открытости, близости и спонтанности. Мы работали с деконтаминацией и исследовали легитимность её потребности в признании. Мы также обсуждали поглаживания и экономию поглаживаний, которые определяли эмоциональную дистанцию в их отношениях.

В какой-то момент я заметила некое изменение. Нина, которая до этого была со мной открытой и вовлеченной, замкнулась. Когда я предложила ей поразмышлять о том, что она чувствует, сначала она назвала грусть. С небольшой поддержкой с моей стороны она осознала, что ощущает также раздражение — вызванное тем, что я сказала немного ранее.

На мгновение мне стало не по себе. Я всегда стремлюсь быть предельно осторожной и точной в выборе слов — это моя профессиональная амбиция, которая помогает мне оставаться эффективной и получать хорошие отзывы о моей работе все эти годы, несмотря на то, что немецкий — не мой родной язык.

Я извинилась за то, что вызвала у неё нежелательную эмоциональную реакцию, и за то, что не подобрала слова более тщательно. Однако эмоциональное напряжение не ушло полностью. Тогда я спросила её, что помогло бы ей почувствовать себя лучше. Казалось, она снова ощущала себя в тупике, и после паузы я предложила ей нечто простое и человечное: объятия. Она согласилась тут же.

Обнимая её, я говорила тихо и медленно, признавая как её чувства, так и моё желание исправить ситуацию:

«Мне жаль. Я подобрала неверные слова, потому что неправильно оценила твою уязвимость в тот момент. Этого не должно было случиться. Мне от этого плохо, и я хочу всё исправить. Ты можешь сказать мне, как долго ты хочешь, чтобы я тебя держала, и когда тебе будет достаточно».

Постепенно я почувствовала перемену в ней. Когда я разжала объятия, я увидела другое лицо. Нина выглядела спокойной.

Позже она описала это как «сильный момент» и поворотную точку — момент, в который я предстала перед ней не как эксперт, а как человек: присутствующий, ошибающийся и отзывчивый.

Для меня этот опыт отражает то, как я понимаю сущность вклада Кларксон. Терапевтические отношения — это не только среда для интервенций; это динамическое поле, в котором разрыв и последующее восстановление сами по себе являются трансформационными.

В то же время интеграция этой перспективы порождает и вопросы. Сколько личного присутствия уместно? Где границы реляционной отзывчивости? И как нам оставаться одновременно аутентичными и этически обоснованными в моменты спонтанности?

Эти вопросы остаются живыми в моей работе — и, возможно, этот непрекращающийся поиск и есть часть наследия Кларксон.

Лена Корнеева