A couple enters my office. On both of their faces, emotions are visible — emotions that are not easy to talk about in a way that allows one to feel truly heard and understood. Sometimes even the closest people can feel deeply alienated from one another and struggle to understand each other. That is why I often find myself translating from German into German, although I am a Ukrainian myself. I have been living and working in Germany for 20 years.
It is precisely in working with couples that our need for closeness, acceptance and understanding becomes especially evident. When emotions are not heard or are misunderstood, a wall of alienation grows between us. Warmth and trust are replaced by the prickly coldness of distance.
But emotions are not an obstacle on the path to happy relationships. They are important internal signals whose function is to help us understand ourselves and one another. There are no “bad” or “wrong” emotions — each of them carries important information about our needs, values, and boundaries.
Emotions help us create an atmosphere of safety and comfort, come closer to one another, build happy relationships, and realize our desires and dreams. However, for this to happen, it is important to learn to understand them, to treat them with care, and to express them in a way that allows them to serve us rather than control us.
For this reason, Claude Steiner introduced the concept of the emotional landscape map—which I have illustrated — as a simple yet comprehensive scheme of four basic emotions:
This map helps quickly identify what you are truly feeling, even when emotions are mixed. Understanding emotions is the foundation of emotional literacy and the key to harmonious and deep relationships.
In my work with people, I help them:
learn to recognize their own and others’ emotions,
express them in a way that allows them to be heard and understood,
resolve conflicts without devaluation and without wounded feelings.
Tenderness and mutual understanding are only possible where, instead of baring our “thorns,” we rely on the strength of our love.
If you want to better understand yourself and your loved ones, start with understanding emotions. More about them and about relationships can be found in my book in Ukrainian and in Russian. More on this — and on relationships — is written in my book, available in Ukrainian and in Russian for now. The English version is delayed because I have sooooo many appointments in my calendar.
As one of my favourite psychology teachers at university used to say
there is nothing more practical than a good theory.
In my 22 years of working with people, I have become convinced that the most helpful theory is one that has been repeatedly tested, rethought and refined within the framework of practical application, and which is understandable to everyone and comfortable to use.
This is what happened with Eric Berne’s and my teacher Claude Steiner’s model, which I used for many years, but which my clients had questions about. Since 2016, I have been using an improved version of it in my work. Like a seamstress in love with her work who wants the dress to fit like a glove, I identified the inaccuracy and refined the model to make it a more accurate and subtle instrument of positive change. I am happy to share it ❤️ Here is a link to an article that has already been translated and published in five languages.
The Glitch in the System: “Not a Feature, but a Bug”
Everyone of us has a specific internal entity that prevents us from being truly tender, loving and appreciative toward ourselves and others. While it feels like an inherent part of us, it is actually an external “installation” — a harmful bug rather than a useful feature.
We often mistake this bug for “effectiveness” because it uses dominance, pressure and intimidation to get immediate results. Its effectiveness and usefulness is an illusion, but in moments of anxiety, we unconsciously seek the loudest voice that promises “order” even if that voice is coercive.
The Reality: While it may produce a controllable child for a parent or a compliant partner for an adult in the short term, it functions through objectification, stripping the other person of their agency.
The Great Blocker: The Devaluing Parent
In the following model of personality structure, this bug manifests as the Devaluing Parent – it blocks our good natural parts.
When we operate under the Devaluing Parent, we stop acting like full-fledged and able adults. Instead, we trigger at first the Submissive Child and then the Rebellious Child response — behaving spitefully or aggressively rather than seeking the best solutions.
The Devaluing Parent acts as a direct rival to the Valuing Parent, pushing them aside to take control of our thoughts and actions.
Origins: The Cycle of “Convenience”
This internal critic isn’t born with us; it’s inherited through the experience of being evaluated and devalued as children by those who ‘estimate’ us and convey this attitude towards us.
Parents often use devaluation (criticism, shouting or “stifling” care) not out of malice, but to make a child “convenient” and easier to manage in the moment.
The cost: This has a long-term disempowering and ‘weakening’ effect. Children raised this way grow into adults who feel inadequate and full of self-doubt. They struggle to defend themselves and, eventually, pass these same patterns on to their own children.
Comparison: Power vs. Power of Love
How to Deactivate the Bug
This ‘bug’ cannot be fully deleted because it is written into our memory, however it can be deactivated and removed from our inner dialogue, as well as from our communication with others. What do you need for that:
Awareness: Recognize when you are being critical or restrictive toward yourself or others.
Transfer of Power: Consciously hand over “management” of your life to the Valuing Parent.
Self-Protection: Learn to diplomatically protect yourself from the devaluation of others without resorting to devaluing them in return.
The Shift: Move from dictating to asking and from ignoring to listening.
Key Takeaway: There is no relational or parental function that requires devaluation. Real strength lies in the appreciative mode, which fosters the safety and closeness needed for healthy attachment and growth. Your Adult, i.e. your uncontaminated awareness and fact-checking skills can help you find the best solution and decide how to act effectively in a given situation. May the tenderness be with you ❤️
Давним-давно, дуже давно, жили двоє щасливих людей на ім’я Тім і Меґі зі своїми двома діточками Джоном і Люсі. Щоб зрозуміти, наскільки вони були щасливі, потрібно зрозуміти, яким було життя в ті часи.
У ті щасливі дні кожному при народженні давали маленьку м’яку сумочку з Теплими Пухнастиками. У будь-який кожен міг витягти з цієї своєї сумочки Теплого Пухнастика. Теплі Пухнастики дуже цінувалися, бо, коли хтось з кимось ділився Теплим Пухнастиком, той відчував тепло й приємну пухнастість.
У ті часи було дуже легко дістати Теплих Пухнастиків. У будь-який час, якщо хтось бажав собі Пухнастиків, він міг підійти до вас та сказати: «Я хотів би отримати Теплого Пухнастика» і ви б витягли для нього із сумки Теплий Пухнастик розміром з дитячу долонь. Щойно побачивши світло, Теплий Пухнастик усміхався й розквітав, перетворюючись у великого, кошлатого Теплого Пухнаста. Якщо б ви поклали Теплого Пухнастика на голову, плече чи на коліна людині, він розтікався й танув прямо на тілі людини, віддаючи своє тепло, і це відчувалося дуже приємно.
Люди завжди зверталися один до одного за Теплими Пухнастиками і оскільки це був безкоштовний обмін, отримати Пухнастиків у достатній кількості не було проблемою. Людям завжди було чим зайнятися, тож усі були щасливі й майже весь час відчували тепло й пухнастість.
Одного дня зла відьма, яка готувала мазі та зілля для хворих людей, розлютилася, тому що всі були такі щасливі та почувалися добре та ніхто не купував її зілля та мазі. Відьма була дуже хитра і задумала дуже злий план. Одного прекрасного ранку, коли Меґі гралася зі своєю донькою, відьма підкралася до Тіма й прошепотіла йому на вухо: «Дивись, Тіме, дивися на всіх Пухнастиків, які Меґі дає Люсі! Знаєш, якщо вона так продовжуватиме, то в неї більше не залишиться Теплих Пухнастиків для тебе!»
Тім був дуже здивований, тож запитав відьму: «Ти хочеш сказати мені, що у сумці може не виявитися Теплого Пухнастика, коли він буде потрібен?»
І відьма відповіла: «Так, абсолютно так, як тільки Теплі Пухнастики у вас закінчаться, то це все. У вас більше їх не буде». З цими словами відьма полетіла геть на мітлі, голосно регочучи.
Тім сприйняв це дуже близько до серця й почав спостерігати, як та коли саме Меґі роздавала Теплих Пухнастиків. Він дуже хвилювався, тому що йому дуже подобалися Теплі Пухнастики від Меґі, і він не хотів від них відмовлятися. Тепер він, безумовно, не вважав правильним, щоб Меґі витрачала всі свої Теплі Пухнастиків на інших дітей та інших людей.
Тім почав скаржитися чи дутися, коли бачив, як Меґі дає Теплих Пухнастиків комусь іншому, і, оскільки Меґі дуже любила його, вона перестала так часто ділитися Теплими Пухнастиками з іншим людьми і залишила більшість із них для нього.
Інші діти спостерігали за цим і невдовзі почали думати, що неправильно давати Теплих Пухнастиків просто так, коли про них просять або коли їх захочеться. Діти й самі теж стали дуже обережними. Вони уважно спостерігали за своїми батьками, і щоразу, коли вони відчували, що хтось із їхніх батьків дає занадто багато Пухнастиків іншим, вони відчували ревнощі та скаржилися, а іноді навіть влаштовували істерику. І хоча вони знаходили Теплого Пухнастика щоразу, коли відкривали власну сумку, вони починали відчувати провину щоразу, коли віддавали його комусь іншому. Тому вони стали все рідше ділитися Теплими Пухнастиками та ставали все більше скупими на них.
До появи відьми люди збиралися групами по троє, четверо чи п’ятеро, не звертаючи особливої уваги на те, хто скільки та кому дає Теплих Пухнастиків. Після приходу відьми люди почали об’єднуватися в пари і зберігати всіх своїх Теплих Пухнастиків виключно один для одного. Коли люди забували про обережність і давали Теплого Пухнастика будь-кому, вони хвилювалися, тому що знали, що хтось, ймовірно, не захоче поділиться своїм Теплим Пухнастиком.
Коли люди почали давати одне одному все менше і менше Теплих Пухнастиків, вони стали відчувати себе менше тепло і менше пухнасто. Вони почали зморщуватися, а іноді навіть помирали від нестачі Теплих Пухнастиків. Людям ставало все гірше й гірше, і все частіше вони зверталися до відьом, щоб купити зілля та мазі, хоча вони насправді не діяли.
Що ж, ситуація ставала дуже серйозною. Зла відьма, яка спостерігала за всім цим, у дійсності не хотіла смерті людей, оскільки мертві не могли б купувати її мазі та зілля, тож вона розробила новий план.
Кожному безкоштовно вона дала мішок, зовні дуже схожий на сумку з Теплими Пухнастиками, за винятком того, що він був холодним, тоді як сумка з Теплими Пухнастиками була теплою. У мішку відьми були Холодні Колючки. Ці Холодні Колючки не викликали у людей відчуття тепла та приємної пухнастості, навпаки, вони змушували людей відчувати холод та колючість. Але отримати Холодні Колючки було краще, ніж не отримати зовсім нічого, бо вони не давали людям швидко зморщуватися.
Отже, відтоді, коли хтось звертався по Теплого Пухнастика, люди, які хвилювалися, чи не вичерпається їх запас, казали: «Я не можу дати тобі Теплого Пухнастика, на тобі натомість Холодну Колючку».
Іноді двоє людей наближалися один до одного, сподіваючись, що, можливо, цього разу вони зможуть обмінятися Теплими Пухнастиками, але один із них раптом змінював свою думку, і натомість вони обмінювалися Холодними Колючками. Врешті решт люди більш не вмирали від отримання Холодних Колючок, але багато хто був дуже нещасливим і відчував сильний холод і неприємні колючі відчуття.
З появою відьми ситуація дуже ускладнилася — Теплих Пухнастиків ставало все менше і менше. Теплі Пухнастики, які раніше завжди були навколо як повітря, яким дихають, стали надзвичайно цінними та дефіцитними.
Заради Теплих Пухнастиків люди були здатні робити речі, яких не робили до того. Люди, які не могли знайти щедрого партнера, змушені були купувати Теплих Пухнастиків, тож дуже багато працювали, щоб заробити для цього гроші.
Деякі люди ставали «популярними» і отримували від інших багато Теплих Пухнастиків, не віддаючи іншим замість зовсім нічого. Потім вони продавали свої Теплі Пухнастики тим людям, які були «непопулярними» і дуже хотіли відчути, що їх життя теж чогось варте.
Також траплялося, що деякі люди брали Холодні Колючки, які були скрізь у вільному доступі, й покривали їх білим і пухнастим шаром, щоб вони виглядали майже як Теплі Пухнастики. Ці фальшиві Теплі Пухнастики насправді були Пластиковими Пухнастиками і вони створювали людям додаткові проблеми.
Наприклад, двоє або більше людей збиралися разом і починали обмінюватися Пластиковими Пухнастиками. Вони очікували, що почуватимуться добре, але натомість вони починали почуватися погано. Люди були дуже збентежені, але так і не усвідомлювали, що їхнє внутрішнє почуття холоду та колючок пов’язане з тим, що вони отримали багато Пластикових Пухнастиків.
Отже, ситуація була дуже сумною і почалося усе через відьму, яка змусила людей повірити, що одного дня вони відкриють свою теплу пухнасту сумку і більше нічого в ній не знайдуть.
Нещодавно в цей нещасливий край приїхала молода жінка з красивими стегнами. Здається, вона не чула про злу відьму і тому не хвилювалася, що може залишитися без Теплих Пухнастиків. Вона вільно роздавала Теплих Пухнастиків, навіть коли про них не просили. Люди стали називати її Жінкою зі Стегнами та не схвалювали її, тому що вона вселяла дітям ідею, що людям не варто хвилюватися про те, що Теплі Пухнастики закінчаться. Дітям ця жінка дуже сподобалася, тому що вони почувалися з нею дуже добре і почали наслідувати її приклад вільно ділитися Теплими Пухнастиками, коли їм заманеться.
Це дуже занепокоїло дорослих. Щоб захистити дітей від витрачання їхнього ресурсу Теплих Пухнастиків, вони прийняли закон. Закон визначив кримінальним злочином роздачу Теплих Пухнастиків без обмежень та без ліцензії. Проте багато дітей, здавалося, не звертали на це уваги і всупереч закону продовжували дарувати одне одному Теплі Пухнастики, коли їм самим цього хотілося і завжди, коли до них про це зверталися. Оскільки дітей було багато-багато, майже стільки ж, скільки й дорослих, здавалося, що, можливо, усе тепер буде по-новому.
Поки що важко сказати, як воно буде. Чи зупинять закони дорослих таку безрозсудність дітей? Чи збираються дорослі приєднатися до Жінки з красивими Стегнами та до дітей, щоб скористатися шансом завжди мати стільки теплих пухнастиків, скільки потрібно?
Чи згадають вони ті часи, коли Теплих Пухнастиків було багато, тому що люди обмінювалися ними свободно? Тих часів, які їхні діти тепер намагаються повернути?
Це протистояння поширилося по всій землі і, ймовірно, триває саме там, де ви живете. Якщо ви хочете, і я сподіваюся, що ви цього хочете, ви можете долучитися до вільного обміну Теплих Пухнастиків та бути люблячими та здоровими, наскільки це можливо.
Da ihr Kalender sich selbst füllt, bloggt die Diplom-Psychologin Dr. Lena Kornyeyeva hier nur gelegentlich über psychologische Themen. Ihre Bücher und sonstigen Texte sind aber hier zu finden
Warning: Attempt to read property "first_name" on false in /customers/1/9/b/cm9x878ns/webroots/www/blog/wp-content/themes/onecom-ilotheme/inc/core_functions.php on line 86
Warning: Attempt to read property "last_name" on false in /customers/1/9/b/cm9x878ns/webroots/www/blog/wp-content/themes/onecom-ilotheme/inc/core_functions.php on line 86
Warning: Attempt to read property "display_name" on false in /customers/1/9/b/cm9x878ns/webroots/www/blog/wp-content/themes/onecom-ilotheme/inc/core_functions.php on line 89
