Це переклад з англійської есе “#MeToo in transactional analysis: What we must learn” published in The Script https://platform.itaaworld.com/news/addressing-metoo-and-power-abuse-in-clinical-psychology
Я працюю психологом в клініці та маю приватну практику. У моїй роботі люди іноді розповідають мені про випадки зловживання владою у професійному середовищі. Часто ці випадки містять сексуальний підтекст: небажане запрошення або порушення меж, за якими — після відмови — слідує прихований тиск, виключення чи дискредитація. Зазвичай особа, яка вчиняє такі дії, займає ієрархічно вищу позицію.
Люди, які приїжджають до нашої клініки здалеку, почуваються достатньо безпечно, щоб розповісти мені — абсолютно незнайомій людині — про переживання, які вони приховували понад 10, 20 чи навіть 30 років. Вони не готові відкрито говорити про такі переживання деінде. Деякі з них самі є психологами. Я розумію, чому вони воліють мовчати. Висловлюватися в умовах асиметрії влади ризиковано і це часто тягне за собою повторну травматизацію: через звинувачення, допити або субтильно-знецінююче відношення до них за те, що з ними сталося.
Я знаю це не лише із роботи з людьми, а й з власного досвіду. Коли я одного разу опинилася в такій ситуації за участю людини при владі, моя спроба виправити ситуацію не дала бажаного ефекту. Я мала пережити не тільки перетин меж з його боку, а й відчула на собі серйозні негативні наслідки, коли спробувала захиститися. Мене намагалися ізолювати, мою роботу з його подання піддали критиці особи, які не є фахівцями, моя професійна репутація опинилася під загрозою. Мене перебивали і не давали можливості відповісти на Zoom-зустрічах люди, які ніколи не зустрічали мене в реальному житті, але вже мали про мене дуже негативну думку. Друзі зв’язувалися зі мною, щоб дізнатися, як я почуваюся, помітивши ворожість, спрямовану на мене. Вони бачили, як мене перебивали, змушували замовкнути і піддавали агресивним коментарям, що вигладало необґрунтованим і залякуючим.
Це спонукало мене спробувати вирішити проблему у манері «OK-OK», за допомогою медіації. Моїм наміром було розповісти тренеру про свої эмоції, уникнувши ролі Переслідувача, та зробити для нього можливим попросити у мене пробачення. Щире вибачення я прийняла б одразу. На жаль, все склалося інакше. Після медіації я почувалася ще гірше, ніж до неї, бо він зайняв ще жорсткішу позицію. Не його поведінку, а мою почали піддавати сумніву, а він почав мінімізувати свої власні дії, нібито це було щось незначне.
Звичайно, такі запрошення найчастіше відбуваються без свідків, що дозволяє особі, яка перетнула професійні межі, заперечувати висловлювання жертв або звинувачувати жертв у брехні. Це і мотивує мене писати цей текст. Я твердо переконана, що нам потрібні справедливі та ефективні механізми для захисту кожного члена нашої спільноти.
Сила та цінність
Як психолог і терапевт відносин я спираюся на концепцію окейності як на інструмент для позитивних змін: вирішення конфліктів починається там, де закінчується знецінення. Коли ми відчуваємо, що нас визнають і цінують, ми почуваємося в безпеці та готові до співпраці. Формула «Я окей – ти окей» втілює взаємну повагу; основний її посил може бути виражений в посланні «Ти заслуговуєш на гідне та шанобливе ставлення, як і я заслуговую на теж саме». З мого досвіду, сила любові набагато ефективніша за зловживання владою.
Але що робити в ситуаціях, пов’язаних з ієрархічною владою? Що робити, якщо ви є звичайним членом спільноти, а людина, поведінка якої сприймається як зловживання владою, набагато старша за вас і вважається авторитетом, тому всі автоматично вірять у все, що вона каже? Як ми можемо ефективно протистояти цій силі без знеціненнь?
За час великої хвили «Me Too» ми усвідомили, скільки мужності потрібно жертві, щоб наважитися висловитися. Бути сприйнятою іншими як жертва боляче не лише через виктімблеймінг, який часто є невід’ємною частиною цього наративу, а й тому, що бути жертвою — це досвід, який надзвичайно знецінює, принижує індивідуальну гідність. Приховане послання будь-якого знецінення це «ти не гідний кращого ставлення».
Сила і цінність — це дві сторони однієї медалі. Це валюта, яка має ходіння у всіх людських взаємодіях: позиція влади надає цінність тим, хто її має, а знецінення має ефект позбавлення впливу. Ось чому багато хто намагається уникати будь-якої ідентифікації з тими, хто здається безсилим, і ось чому влада є такою непереборно привабливою та гідною довіри. Втрата впливу та відчуття безсилля відчуваються нами як втрата цінності: чим менш цінними та значущими ми себе відчуваємо, тим менше «сили любові» ми можемо відчувати всередині, щоб захистити себе у незнеціннючий спосіб. Це замкнене коло негативних наслідків.
Говорити про те, про що складно говорити
Я хотіла б запросити вас до роздумів та обговорення проблеми зловживання владою. Якщо ми хочемо існувати у благополучному середовищі, ми повинні вміти більш відкрито говорити про зловживання владою у нашій сфері. Це допомогло б нам зрозуміти її приховані та довготривалі негативні наслідки. Це підвищило б обізнаність та допомогло б зменшити суб’єктивне відчуття безсилля, яке лише підживлює подальші тенденції до знецінення у наших взаємодіях. Це також навчило б нас ставитися одне до одного як до рівних — однаково відповідальних за власні дії та рівних за цінністю.
Кожен з нас може стати об’єктом зловживання владою, незалежно від статі чи будь-яких інших факторів ідентичності. Вища посада не повинна автоматично захищати когось від відповідальності за нецінюючі дії. Зрештою, бути людиною означає мати когнітивні спотворення, тому між нами має бути нормальним давати та отримувати відгуки щодо них у незнецінюючий спосіб. Кожен з нас має бути відкритими до запитань на будь-якому рівні ієрархії. Непідлеглість питанням створює умови, в яких владою зловживають.
Чутливість до знецінюючого ставлення та його шкідливості дає змогу ефективно виправити ситуацію зловживання — і це єдине справді окейне ставлення до зловживань. Якщо ви стикаєтеся зі зловживанням, знайдіть слова, що не принижують гідність, щоб розповісти про це. Напишіть мені або, за необхідності, зверніться до вашої етичної ради. Прислухайтеся до тих, хто хоче, щоб їх почули. Нам потрібні ненасильницькі та незнецінюючі механізми, завдяки яким кожен у нашій спільноті відчуватиме безпеку та власну цінність.
Вдячність без кордонiв
Хочу підкреслити, що мій досвід співпраці з колегами у міжнародній спільноті трансактного аналізу був завжди глибоко позитивним та інтелектуально збагачуючим. Двадцять років тому, коли мене, українку, запросили продовжити мою наукову роботу в університеті в Німеччині, мене зустріли з відвертістю та теплотою. За всі ці роки я зустріла багатьох досвідчених колег, які надихали та підтримували мене, пропонуючи не лише професійні знання, а й справжню людську участь. Я, як і раніше, глибоко вдячна їм за їхню участь у моїй роботі та за вдумливі відгуки, які вони давали моїм ідеям.
Олена Корнєєва
