Blog Image

Doktor Lenas Blog

#MeToo in der Transaktionsanalyse:                          Was wir daraus lernen müssen

#MeToo Posted on Tue, April 14, 2026 09:55:00

Dies ist eine Übersetzung des in The Script veröffentlichten Essays „#MeToo in der Transaktionsanalyse: Was wir lernen müssen“ aus dem Englischen https://platform.itaaworld.com/news/addressing-metoo-and-power-abuse-in-clinical-psychology

In meiner Arbeit erzählen mir Menschen manchmal von Erfahrungen mit Machtmissbrauch im beruflichen Umfeld. Oft beinhalten diese Erfahrungen eine sexuelle Komponente: eine unerwünschte Einladung oder eine überschrittene Grenze, gefolgt — nach einer Ablehnung — von subtilem Druck, Ausgrenzung oder Diskreditierung. Die Person, die Macht missbraucht, befindet sich in der Regel in einer hierarchisch übergeordneten Position.

Menschen, die von weit her in unsere Klinik kommen, fühlen sich sicher genug, mir — einer völlig Fremden — von Erfahrungen zu erzählen, die sie seit mehr als zehn, 20 oder sogar 30 Jahren verborgen gehalten haben. Sie sind aber nicht bereit, anderswo offen über solche Erfahrungen zu sprechen. Manche sind sie selbst Psychologen. Ich verstehe, warum sie lieber schweigen. Sich in Kontexten mit Machtungleichgewicht zu äußern, ist riskant und geht oft mit einer zweiten Verletzung einher: man wird dafür mehr als der Täter verantwortlich gemacht, hinterfragt oder stillschweigend abgewertet. 

Das weiß ich nicht nur aus Erzählungen, sondern auch aus eigener Erfahrung. Als ich mich in einer unangenehmen Situation mit einer Führungskraft befand, brachte es keine Lösung, mich zu wehren. Ich musste nicht nur die Grenzüberschreitung erleben, sondern erfuhr auch massive negative Konsequenzen, nachdem ich versucht hatte, die Situation zu klären. Ich wurde ausgegrenzt, meine Arbeit wurde Kritik ausgesetzt, die keine fachliche Grundlage hatte, und mein beruflicher Ruf drohte beschädigt zu werden. Es kam vor, dass mir in Online-Meetings das Wort abgeschnitten und die Möglichkeit verwehrt wurde, zu antworten – von Leuten, die mich offline nie getroffen hatten, aber eine stark negativ voreingenommene Meinung von mir hatten. Freunde meldeten sich bei mir, um nachzufragen, ob es mir gut gehe, nachdem sie die Feindseligkeit bemerkt hatten. Sie stellten fest, dass ich häufig unterbrochen, zum Schweigen gebracht und mit aggressiven Kommentaren von Mitgliedern der Gruppe konfrontiert wurde, was sie sowohl als ungerechtfertigt als auch einschüchternd empfanden.

Das veranlasste mich, das Problem auf eine „OK-OK“-Art und Weise zu lösen, nämlich durch eine Mediationssitzung. Meine Absicht war, auf eine nicht-verfolgende Art dem Verantwortlichen mitzuteilen, wie ich mich fühlte, und ihm die Möglichkeit zu geben, bei mir um Entschuldigung zu bitten. Eine aufrichtige Bitte um Entschuldigung hätte ich sofort akzeptiert. Leider lief es nicht so. Nach der Mediation hatte ich ein schlechteres Gefühl als zuvor, da ich feststellte, dass mein Versuch, die Situation zu klären, denjenigen dazu veranlasst hatte, eine noch härtere Haltung einzunehmen. 

Bekanntlich finden solche Annäherungsversuche ohne Zeugen statt, was es der Person, die berufliche Grenzen überschritten hat, ermöglicht, die Aussagen der Opfer zu leugnen oder dem Opfer Lügen vorzuwerfen. Es ist diese Realität, die mich dazu bewegt hat, diesen Artikel zu schreiben. Ich bin fest davon überzeugt, dass wir faire und wirksame Mechanismen brauchen, um jedes Mitglied unserer Gemeinschaft zu schützen.

Macht und Wert

Als Psychologin und Paarcoach setze ich auf „OK-ness“ als Werkzeug für positive Veränderung: Konfliktlösung beginnt dort, wo Abwertung aufhört. Wenn wir uns anerkannt und wertgeschätzt fühlen, fühlen wir uns sicher und sind offen für Zusammenarbeit. Bei der Transaktionsanalyse-Formel „Ich bin OK – Du bist OK“ geht es darum, einander wertschätzend zu behandeln; die zugrunde liegende Botschaft lautet: „Du verdienst, mit Würde und Respekt behandelt zu werden, genauso wie ich es verdiene.“ Meiner Erfahrung nach ist die Macht der Liebe viel wirksamer als jeder Machtmissbrauch.

Aber was mit den Situationen, in denen es um hierarchische Macht geht? Was, wenn du nur ein normales Mitglied der Gemeinschaft bist und die Person, deren Verhalten als Machtmissbrauch empfunden wird, viel älter ist und als Autorität gilt, sodass alle automatisch alles glauben, was diese Person sagt? Wie können wir mit dieser Macht nicht abwertend und effektiv umgehen?

In der Zeit nach #MeToo erkennen wir den Mut an, den es für ein Opfer braucht, sich zu äußern. Als Opfer gesehen zu werden, tut weh — nicht nur wegen der Schuldzuweisung an das Opfer, die oft ein fester Bestandteil des Narratives ist, sondern auch, weil es eine extrem herabwürdigende Erfahrung ist, Opfer zu sein. Die versteckte Botschaft jeder Herabwürdigung: Du bist es nicht wert, besser behandelt zu werden.

Macht und Wert sind zwei Seiten derselben Medaille. Das ist die Währung, die in allen menschlichen Interaktionen zum Einsatz kommt: Macht steigert den Wert derer, die sie besitzen, und abgewertet zu werden hat eine entmächtigende Wirkung. Deshalb versuchen viele, jegliche Identifikation mit denen zu vermeiden, die machtlos erscheinen, und deshalb ist Macht so unwiderstehlich attraktiv und vertrauenswürdig. Entmachtung und Machtlosigkeit sind die ultimative Abwertung: Je weniger wertgeschätzt und wertvoll wir uns fühlen, desto weniger „Macht der Liebe“ können wir in uns spüren, um uns auf eine Weise zu schützen, die uns nicht abwertet. Es ist ein Teufelskreis negativer Auswirkungen.

Über das Unaussprechliche sprechen

Ich möchte Euch einladen, über das Thema Macht nachzudenken und zu reden. Wenn wir gedeihen wollen, sollten wir in der Lage sein, offener über Machtmissbrauch in unserem Umfeld zu sprechen. Das würde uns helfen, seine verborgenen und lang anhaltenden negativen Auswirkungen zu verstehen. Es würde das Bewusstsein schärfen und dazu beitragen, das subjektive Gefühl der Machtlosigkeit zu verringern, das in unseren Interaktionen nur weitere abwertenden Tendenzen schürt. Es würde uns auch helfen, einander als Gleiche zu behandeln — gleichermaßen verantwortlich für unser eigenes Handeln, gleich in unserem Wert.

Jeder von uns kann zum Opfer subtilen Machtmissbrauchs werden, unabhängig vom Geschlecht oder anderen Identitätsmerkmalen. Eine Führungsposition sollte niemanden automatisch davor schützen, für herabwürdigende Handlungen Verantwortung zu tragen. Mensch sein bedeutet, kognitive Verzerrungen zu erleben, daher sollte es in Ordnung sein, auf nicht abwertende Weise Feedback dazu zu geben und anzunehmen. Wir sollten alle auf jeder Hierarchieebene offen für Fragen sein. Unhinterfragbarkeit schafft Bedingungen, unter denen Macht missbraucht werden kann.

Das Erkennen der herabwürdigenden Haltung und ihres Schadens ermöglicht eine gute Wiedergutmachung — das ist die einzig echte „OK“-Haltung. Wenn Sie Missbrauch erleben, versuchen Sie die nicht-herabwürdigenden Worte zu finden, um darüber zu sprechen. Sie können mir schreiben oder sich gegebenenfalls an einen Ethikrat wenden. Und denen zuhören, die gehört werden wollen. Wir brauchen gewaltfreie, nicht-abwertende Mechanismen, die jedem in unserer Gemeinschaft das Gefühl geben, sicher und wertgeschätzt zu sein.

Dankbarkeit ohne Grenzen

Ich möchte betonen, dass die Zusammenarbeit mit TA-Kolleginnen und -Kollegen weltweit für mich eine durchweg positive und intellektuell bereichernde Erfahrung war. Als ich vor zwanzig Jahren als ukrainische Forscherin eingeladen wurde, meine Promotion an einer deutschen Universität fortzusetzen, wurde ich mit Offenheit und Herzlichkeit empfangen. Im Laufe der Jahre habe ich viele erfahrene TA-Kolleginnen und -Kollegen kennengelernt, die mich inspiriert und unterstützt haben. Sie brachten mir nicht nur fachliche Einblicke entgegen, sondern auch echte menschliche Wärme. Ich bin ihnen zutiefst dankbar für ihr Engagement in meiner Arbeit und das konstruktive Feedback zu meinen Ideen.

Lena Kornyeyeva



#MeToo в транзактном анализе:                             Чему нам нужно научиться

#MeToo Posted on Mon, April 13, 2026 11:16:56

Это перевод с английского эссе “#MeToo in transactional analysis: What we must learn” published in The Script https://platform.itaaworld.com/news/addressing-metoo-and-power-abuse-in-clinical-psychology

Я работаю психологом в клинике и веду частную практику. В моей работе люди иногда рассказывают мне о случаях злоупотребления властью в профессиональной среде. Часто эти случаи имеют сексуальный подтекст: нежелательное приглашение или нарушение границ, за которым — после отказа — следует скрытое давление, исключение или дискредитация. Обычно человек, совершающий такие действия, занимает иерархически более высокую позицию.

Люди, которые приезжают в нашу клинику издалека, чувствуют себя достаточно безопасно, чтобы рассказать мне — совершенно незнакомому человеку — о переживаниях, о которых они молчали более 10, 20 или даже 30 лет. Они не были готовы открыто говорить об этом где-либо еще. Некоторые из них сами являются психологами. Я понимаю, почему они предпочитают молчать. Высказываться в условиях асимметрии власти рискованно и часто влечёт за собой повторную травматизацию: из-за виктимблейминга, вопросов с пристрастием или субтильно-обесценивающего отношения к ним за то, что с ними произошло.

Я знаю это не только по работе с людьми, но и по собственному опыту. Когда я однажды оказалась в такой ситуации с участием человека статуса, моя попытка исправить ситуацию не дала желаемого результата. Мне пришлось пережить не только переход границ с его стороны, но и ощутить на себе серьёзные негативные последствия моего отказа. Меня пытались изолировать, мою работу по его инициативе подвергли критике люди, которые не являются специалистами, моя профессиональная репутация оказалась под угрозой. Меня перебивали и не давали возможности ответить на Zoom-встречах люди, которые никогда не встречались со мной в реальной жизни, но уже имели обо мне очень негативное мнение. Друзья связывались со мной, чтобы узнать, как я себя чувствую, заметив враждебность, направленную на меня. Они видели, как меня перебивали, заставляли замолчать и подвергали агрессивным комментариям, что выглядело необоснованно и пугающе.

Всё это сподвигло меня на решение проблемы в манере «ОК-ОК» с помощью медиации. На ней я выразила тренеру свои эмоции, избегая роли Преследователя, и дала ему возможность попросить у меня прощения. Искренние извинения я бы приняла сразу. К сожалению, мои усилия не дали результата: после взаимодействия я чувствовала себя ещё хуже, чем до него, т.к. Тренер занял ещё более жёсткую позицию. Не его поведение, а моё было подвергнуто вопросам, а он стал минимизировать свои собственные действия, будто это было что-то незначительное. 

Как известно, приглашения с пересечением профессиональных границ чаще всего происходят без свидетелей, что позволяет человеку, злоупотребляющего своим положением, отрицать высказывания жертвы или обвинять жертву во лжи. Именно это и сподвигает меня писать этот текст. Я твердо убеждена, что нам нужны справедливые и эффективные механизмы для защиты каждого члена нашего сообщества.

Сила и ценность

Как психолог и терапевт отношений в своей работе я опираюсь на концепцию «окейности» как на инструмент для позитивных перемен: разрешение конфликтов начинается там, где заканчивается обесценивание. Когда мы ощущаем, что нас признают и ценят, мы чувствуем себя в безопасности и готовы пойти навстречу. Формула «Я окей — ты окей» воплощает взаимное уважение; её основной посыл можно выразить так: «Я считаю, что ты заслуживаешь достойного и уважительного отношения, так же как и я заслуживаю такого же отношения». По моему опыту, сила любви гораздо эффективнее злоупотребления властью.

Но что делать в ситуациях, связанных с иерархической властью? Что делать, если ты — обычный член сообщества, а человек, чьё поведение воспринимается как злоупотребление властью, намного старше тебя и считается авторитетом, поэтому все автоматически верят во всё, что он говорит? Как мы можем эффективно противостоять этой силе без обесцениваний?

За время большого движения #MeToo мы видели, сколько мужества нужно жертве, чтобы решиться высказаться. Быть воспринимаемым другими как жертва крайне дискомфортно не только из-за виктимблейминга, который часто является неотъемлемой частью этого нарратива, но и потому, что быть жертвой — это опыт, который чрезвычайно обесценивает, унижает индивидуальное достоинство. Скрытый посыл любого обесценивания — это «Ты не достоин лучшего отношения».

Сила и ценность — это две стороны одной медали. Это валюта, имеющая хождение во всех человеческих взаимодействиях: позиция силы придаёт ценность тем, кто её имеет, а обесценивание вызывает эффект “обессиливания”, лишения влияния того, кого обесценивают. Вот почему многие стараются избегать любой идентификации с теми, кто кажется бессильным, и вот почему власть кажется такой непреодолимо притягательной и заслуживающей доверия. Утрата влияния и ощущение бессилия воспринимаются нами как потеря ценности: чем менее ценными и значимыми мы себя чувствуем, тем меньше «силы любви» мы можем ощущать внутри, чтобы защитить себя необесценивающим образом. Это замкнутый круг негативных последствий.

Говорить о том, о чём сложно говорить

Я предлагаю поразмышлять и обсудить проблему злоупотребления властью. Если мы хотим процветать, мы должны уметь более открыто говорить о злоупотреблении властью в нашей сфере. Это помогло бы нам понять скрытые и долгосрочные негативные последствия злоупотребления силой. Это повысило бы осведомлённость и снизило бы субъективное ощущение бессилия, подпитывающее тенденции к обесцениванию в наших взаимоотношениях. Это научило бы нас относиться друг к другу как к равным — одинаково ответственным за свои действия и равным по ценности.

Каждый из нас может стать объектом злоупотребления властью, независимо от пола или каких-либо других факторов идентичности. Более высокая должность не должна автоматически защищать кого-то от ответственности за обесценивающие действия. В конце концов, быть человеком — значит иметь когнитивные искажения, поэтому между нами должно быть нормальным давать и получать необесценивающую обратную связь по поводу искажений. Каждый из нас должен быть открыт для вопросов на любом уровне иерархии. Невозможность прояснять вопросы власти создаёт условия, в которых властью злоупотребляют.

Осознанность в отношении обесцениваний и их вредоносности позволила нам бы эффективно справляться со случаями злоупотребления властью — это единственное по-настоящему окейное отношение. Если вы сталкиваетесь со злоупотреблением властью, найдите необесценивающие слова, чтобы рассказать об этом. Напишите мне или, при необходимости, обратитесь в этический совет. Прислушивайтесь к тем, кто хочет, чтобы их услышали. Нам нужны ненасильственные и не унижающие достоинство механизмы, благодаря которым каждый в нашем сообществе будет ощущать свою безопасность и свою ценность.

Благодарность без границ

Хочу подчеркнуть, что мой опыт сотрудничества с коллегами в международном сообществе трансактного анализа был всегда глубоко позитивным и интеллектуально обогащающим. Двадцать лет назад, когда меня, украинку, пригласили продолжить мою научную работу в университете в Германии, меня встретили с открытостью и теплотой. За все эти годы я встретила многих опытных коллег, которые вдохновляли и поддерживали меня, предлагая не только профессиональные знания, но и подлинное человеческое участие. Я по-прежнему глубоко благодарна им за их участие в моей работе и за вдумчивые отзывы, которые они давали моим идеям.

Лена Корнеева



#MeToo у транзакційному аналізі:                             Чого ми маємо навчитися

#MeToo Posted on Sun, April 12, 2026 22:03:13

Це переклад з англійської есе “#MeToo in transactional analysis: What we must learn” published in The Script https://platform.itaaworld.com/news/addressing-metoo-and-power-abuse-in-clinical-psychology

Я працюю психологом в клініці та маю приватну практику. У моїй роботі люди іноді розповідають мені про випадки зловживання владою у професійному середовищі. Часто ці випадки містять сексуальний підтекст: небажане запрошення або порушення меж, за якими — після відмови — слідує прихований тиск, виключення чи дискредитація. Зазвичай особа, яка вчиняє такі дії, займає ієрархічно вищу позицію.

Люди, які приїжджають до нашої клініки здалеку, почуваються достатньо безпечно, щоб розповісти мені — абсолютно незнайомій людині — про переживання, які вони приховували понад 10, 20 чи навіть 30 років. Вони не готові відкрито говорити про такі переживання деінде. Деякі з них самі є психологами. Я розумію, чому вони воліють мовчати. Висловлюватися в умовах асиметрії влади ризиковано і це часто тягне за собою повторну травматизацію: через звинувачення, допити або субтильно-знецінююче відношення до них за те, що з ними сталося.

Я знаю це не лише із роботи з людьми, а й з власного досвіду. Коли я одного разу опинилася в такій ситуації за участю людини при владі, моя спроба виправити ситуацію не дала бажаного ефекту. Я мала пережити не тільки перетин меж з його боку, а й відчула на собі серйозні негативні наслідки, коли спробувала захиститися. Мене намагалися ізолювати, мою роботу з його подання піддали критиці особи, які не є фахівцями, моя професійна репутація опинилася під загрозою. Мене перебивали і не давали можливості відповісти на Zoom-зустрічах люди, які ніколи не зустрічали мене в реальному житті, але вже мали про мене дуже негативну думку. Друзі зв’язувалися зі мною, щоб дізнатися, як я почуваюся, помітивши ворожість, спрямовану на мене. Вони бачили, як мене перебивали, змушували замовкнути і піддавали агресивним коментарям, що вигладало необґрунтованим і залякуючим.

Це спонукало мене спробувати вирішити проблему у манері «OK-OK», за допомогою медіації. Моїм наміром було розповісти тренеру про свої эмоції, уникнувши ролі Переслідувача, та зробити для нього можливим попросити у мене пробачення. Щире вибачення я прийняла б одразу. На жаль, все склалося інакше. Після медіації я почувалася ще гірше, ніж до неї, бо він зайняв ще жорсткішу позицію. Не його поведінку, а мою почали піддавати сумніву, а він почав мінімізувати свої власні дії, нібито це було щось незначне.

Звичайно, такі запрошення найчастіше відбуваються без свідків, що дозволяє особі, яка перетнула професійні межі, заперечувати висловлювання жертв або звинувачувати жертв у брехні. Це і мотивує мене писати цей текст. Я твердо переконана, що нам потрібні справедливі та ефективні механізми для захисту кожного члена нашої спільноти.

Сила та цінність

Як психолог і терапевт відносин я спираюся на концепцію окейності як на інструмент для позитивних змін: вирішення конфліктів починається там, де закінчується знецінення. Коли ми відчуваємо, що нас визнають і цінують, ми почуваємося в безпеці та готові до співпраці. Формула «Я окей – ти окей» втілює взаємну повагу; основний її посил може бути виражений в посланні «Ти заслуговуєш на гідне та шанобливе ставлення, як і я заслуговую на теж саме». З мого досвіду, сила любові набагато ефективніша за зловживання владою.

Але що робити в ситуаціях, пов’язаних з ієрархічною владою? Що робити, якщо ви є звичайним членом спільноти, а людина, поведінка якої сприймається як зловживання владою, набагато старша за вас і вважається авторитетом, тому всі автоматично вірять у все, що вона каже? Як ми можемо ефективно протистояти цій силі без знеціненнь?

За час великої хвили «Me Too» ми усвідомили, скільки мужності потрібно жертві, щоб наважитися висловитися. Бути сприйнятою іншими як жертва боляче не лише через виктімблеймінг, який часто є невід’ємною частиною цього наративу, а й тому, що бути жертвою — це досвід, який надзвичайно знецінює, принижує індивідуальну гідність. Приховане послання будь-якого знецінення це «ти не гідний кращого ставлення».

Сила і цінність — це дві сторони однієї медалі. Це валюта, яка має ходіння у всіх людських взаємодіях: позиція влади надає цінність тим, хто її має, а знецінення має ефект позбавлення впливу. Ось чому багато хто намагається уникати будь-якої ідентифікації з тими, хто здається безсилим, і ось чому влада є такою непереборно привабливою та гідною довіри. Втрата впливу та відчуття безсилля відчуваються нами як втрата цінності: чим менш цінними та значущими ми себе відчуваємо, тим менше «сили любові» ми можемо відчувати всередині, щоб захистити себе у незнеціннючий спосіб. Це замкнене коло негативних наслідків.

Говорити про те, про що складно говорити

Я хотіла б запросити вас до роздумів та обговорення проблеми зловживання владою. Якщо ми хочемо існувати у благополучному середовищі, ми повинні вміти більш відкрито говорити про зловживання владою у нашій сфері. Це допомогло б нам зрозуміти її приховані та довготривалі негативні наслідки. Це підвищило б обізнаність та допомогло б зменшити суб’єктивне відчуття безсилля, яке лише підживлює подальші тенденції до знецінення у наших взаємодіях. Це також навчило б нас ставитися одне до одного як до рівних — однаково відповідальних за власні дії та рівних за цінністю.

Кожен з нас може стати об’єктом зловживання владою, незалежно від статі чи будь-яких інших факторів ідентичності. Вища посада не повинна автоматично захищати когось від відповідальності за нецінюючі дії. Зрештою, бути людиною означає мати когнітивні спотворення, тому між нами має бути нормальним давати та отримувати відгуки щодо них у незнецінюючий спосіб. Кожен з нас має бути відкритими до запитань на будь-якому рівні ієрархії. Непідлеглість питанням створює умови, в яких владою зловживають.

Чутливість до знецінюючого ставлення та його шкідливості дає змогу ефективно виправити ситуацію зловживання — і це єдине справді окейне ставлення до зловживань. Якщо ви стикаєтеся зі зловживанням, знайдіть слова, що не принижують гідність, щоб розповісти про це. Напишіть мені або, за необхідності, зверніться до вашої етичної ради. Прислухайтеся до тих, хто хоче, щоб їх почули. Нам потрібні ненасильницькі та незнецінюючі механізми, завдяки яким кожен у нашій спільноті відчуватиме безпеку та власну цінність.

Вдячність без кордонiв

Хочу підкреслити, що мій досвід співпраці з колегами у міжнародній спільноті трансактного аналізу був завжди глибоко позитивним та інтелектуально збагачуючим. Двадцять років тому, коли мене, українку, запросили продовжити мою наукову роботу в університеті в Німеччині, мене зустріли з відвертістю та теплотою. За всі ці роки я зустріла багатьох досвідчених колег, які надихали та підтримували мене, пропонуючи не лише професійні знання, а й справжню людську участь. Я, як і раніше, глибоко вдячна їм за їхню участь у моїй роботі та за вдумливі відгуки, які вони давали моїм ідеям.

Олена Корнєєва



This website uses cookies. By continuing to use this site, you accept our use of cookies.